<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@8f35f0f28896497ebcb6cb980c1e1c12" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@60ab8e61ab404e2dab81f81e5f92dbde"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@60ab8e61ab404e2dab81f81e5f92dbde" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p style="text-align: center;"><strong>1676</strong></p> <p>Звівши очі й угледівши її, я ледь не впустила ножа. Я не бачила її десять років. На вигляд вона майже не змінилася, лише стала трохи повніша, а також, окрім старих рубців від віспи, тепер на її обличчі з одного боку були шрами. Мертьє, яка ще досі приходила мене провідувати, розповіла про нещасний випадок — шматок баранини бризнув гарячою олією.</p> <p>Їй ніколи добре не вдавалося смажити м’ясо.</p> <p>Вона стояла досить далеко, й не було зрозуміло, чи вона прийшла саме до мене. Однак я знала, що інакше не могло бути. Десять років їй вдавалося мене уникати, живучи в досить невеликому місті. Я жодного разу не наштовхнулася на неї ні на ринку чи в м’ясній залі, ні дорогою уздовж головних каналів. Та, з іншого боку, я й сама не ходила по Авде Лангендейк.</p> <p>Вона неохоче підійшла до моєї ятки. </p> <p>— Добридень, Таннеке, — сказала я спокійно, так, наче з нею бачилася декілька днів тому. — Як твої справи?</p> <p>— Пані хоче з тобою зустрітися, — навпрямки відказала Таннеке, суплячись. — Приходь до неї сьогодні після обіду.</p> <p>— Минуло багато років відтоді, коли мені наказували в такому тоні. Покупці замовляли собі м’ясо, але це була інша справа. Я могла їм відмовити, почувши щось неприємне.</p> <p>— Як поживає Марія Тінс? — запитала я, намагаючись бути ввічливою. — І як Катарина?</p> <p>— Добре, зважаючи на обставини.</p> <p>— Думаю, вони справляться.</p> <p>— Моїй господині довелося продати деяке майно, але вона зробила це мудро. У дітей все буде гаразд.</p> <p>Як і раніше, Таннеке не могла змарнувати нагоди похвалити Марію Тінс перед будь-ким, хто мав вуха, навіть якщо для цього доводилося розкривати забагато подробиць.</p> <p>Підійшли дві жінки й стали позаду Таннеке, чекаючи своєї черги. Одна частина мене хотіла, щоб їх там не було, бо тоді я могла б поставити їй ще запитання, підштовхнути її розкрити ще більше подробиць про багато що. Але інша частина мене — розважлива, якої я тепер дотримувалася багато років, — не хотіла мати з нею справи. Я нічого не хотіла чути.</p> <p>Жінки переступали з ноги на ногу, доки Таннеке стояла стовпом перед самою яткою, все ще насуплена, але вже з добрішим обличчям. Оглядала шматки м’яса, викладені перед нею.</p> <p>— Тобі хотілося б щось купити? — запитала я.</p> <p>Моє запитання вивело її із заціпеніння.</p> <p>— Ні, — пробурмотіла вона.</p> <p>Вони купували м’ясо з ятки в іншому, дальньому кінці м’ясної зали. Щойно я почала працювати поруч із Пітером, вони змінили м’ясника — так швидко, що навіть не сплатили за рахунком. Вони й досі були нам винні п’ятнадцять гульденів. Пітер так і не попросив їх повернути борг.</p> <p>— Оце стільки я за тебе заплатив, — дражнився він іноді. — Тепер знаю, скільки коштує служниця.</p> <p>Коли він це казав, я не сміялася.</p> <p>Відчувши, як маленька ручка шарпнула мене за поділ, я глянула додолу. Малий Франс знайшов мене й чіплявся до моєї спідниці. Я погладила його маківку, світлу й кучеряву, як у батька.</p> <p>— А ось і ти, — сказала. — А де Ян і бабуся?</p> <p>Він був ще надто малий, щоб відповісти, але потім я побачила свою матір та свого старшого сина, які йшли у мій бік через ятки.</p> <p>Таннеке перевела погляд з одного мого сина на іншого і її обличчя посуворішало. Глянула на мене повним докору поглядом, але промовчала. Вона ступила крок назад, наступивши на ноги жінці, що стояла позаду неї.</p> <p>— Не забудь прийти по обіді, - сказала вона й відвернулася, не дочекавшись моєї відповіді. (…)</p> <p>***</p> <p>Я вбралася в іншу сукню, чистий фартух та свіжонакрохмалений очіпок. Я і досі носила очіпок, як раніше, і, певно, мала такий самий вигляд, як і того дня, коли тільки пішла працювати служницею. Лише мої очі були вже не такі великі й невинні.</p> <p>Хоч і стояв лютий, страшенно холодно не було. Ринковий майдан роївся людьми — нашими покупцями, нашими сусідами, людьми, які нас знали й помітили б, що я ступила на Авде Лангендейк уперше за десять років. Так чи інакше мені доведеться сказати Пітерові, що я туди ходила. Ще не знала, чи буду змушена називати йому неправдиву причину.</p> <p>Я перетнула майдан, пройшла мостом через канал на Авде Лангендейк. Не вагалася — не хотіла звертати на себе зайву увагу. Швидко повернула й пішла вулицею угору. Йти було недалеко — за пів хвилини я вже стояла біля будинку — однак мені дорога здалася довгою, наче я йшла до дивного міста, в якому не бувала багато років.</p> <p>Через теплу погоду вхідні двері стояли прочинені, а на лавці сиділи діти — четверо, двоє дівчаток і двоє хлопчиків — рядочком, як їхні старші сестри дванадцять років тому, коли я тільки прийшла сюди. (…)</p> <p>Я звернулася до Францискуса:</p> <p>— Будь ласка, скажи бабусі, що до неї прийшла Ґріт.</p> <p>Францискус озирнувся до старшої дівчинки:</p> <p>— Беатрікс, побіжи знайди Марію Тінс.</p> <p>Дівчинка слухняно зіскочила й пішла досередини. Я згадала, як Мертьє з Корнелією сварилися через те, хто має оголосити про мій прихід, і подумки всміхнулася.</p> <p>Діти не зводили з мене очей.</p> <p>— Я знаю, хто ви, — промовив Францискус.</p> <p>— Навряд чи ти пам’ятаєш мене, Францискусе. Ти був зовсім малий, коли я тебе бавила.</p> <p>Він пропустив повз вуха моє зауваження — мав на думці щось інше.</p> <p>— Ви — та жінка з картини.</p> <p>Я здригнулася, а Францискус переможно всміхнувся.</p> <p>— Так, це ви, хоч на картині ви не в очіпку, а з вишуканим синім і жовтим убором.</p> <p>— А де ця картина?</p> <p>Здавалося, його здивувало моє запитання.</p> <p>— У дочки ван Руйвена, звісно. Він же ж помер торік.</p> <p>Почувши цю новину в м’ясній залі, я потай відчула полегшення. Відтоді, як пішла, ван Руйвен не намагався зі мною зустрітися, але я завжди боялася, що колись він з’явиться знову зі своєю масною посмішкою і хапкими лаписьками.</p> <p>— А як тобі вдалося побачити картину, якщо вона у ван Руйвенів?</p> <p>— Тато попросив узяти її у короткостроковий кредит, — пояснив Францискус. — Наступного дня після того, як він помер, мама відіслала її назад до ван Руйвенової дочки.</p> <p>Я поправила накидку тремтливими руками.</p> <p>— Він хотів знову побачити картину? — змогла я сказати слабким голосом.</p> <p>— Так, дівчино, — Марія Тінс підійшла і стала в дверях. — І, маю тобі сказати, добра це не зробило. Але на той час він був у такому стані, що ми не наважилися йому відмовити, навіть Катарина, — на вигляд вона була точнісінько така сама — здавалося, ніколи не постаріє. Одного дня вона просто засне й не прокинеться.</p> <p>Я їй кивнула.</p> <p>— Співчуваю вашій втраті та негараздам, пані.</p> <p>— Так. Ет, життя безумне. Коли маєш за плечима багато років, нічого вже не дивує.</p> <p>Я не знала, як відповісти на це, тож просто сказала те, в чому була впевнена:</p> <p>— Ви хотіли мене бачити, пані?</p> <p>— Ні, це з Катариною ти маєш зустрітися.</p> <p>— З Катариною? — мені не вдалося приховати свого здивування. (…)</p> <p>— Правильно. Ти дослухаєшся. Гаразд, Катарина з ван Левенгуком у великій залі. Розумієш, він виконавець заповіту.</p> <p>Я не розуміла. Мені хотілося запитати її, що вона мала на увазі й чому сюди прийшов ван Левенгук, але не наважилася.</p> <p>— Так, пані, — відповіла просто.</p> <p>Марія Тінс коротко пирхнула.</p> <p>— Ніколи ще не мали стільки мороки з прислугою, — пробурмотіла, струснувши головою, перш ніж зникнути всередині.</p> <p>Я ступила в коридор. Стіни й досі були завішані картинами, деякі з них я впізнала, інші — ні. Я майже очікувала побачити себе між натюрмортів та морських пейзажів, але, звісно ж, мого портрета там не було. (…)</p> <p>Ван Левенгук стояв, відвернувшись від дверей, зчепивши долоні за спиною. Він розглядав картину (…) Обернувся і вклонився мені, вірний своєму доброму вихованню.</p> <p>Катарина сиділа за столом. Вона не була вбрана в чорне, як я очікувала. Не знаю, чи з наміром мене подражнити, але вона мала на собі жовту накидку, підбиту хутром. Накидка втратила свою яскравість і мала зношений вигляд. Розриви на рукавах були погано зашиті, а хутро де-не-де проїла міль. Проте Катарина грала роль елегантної господині будинку. Вона старанно зачесалася, напудрила обличчя й одягнула перлове намисто.</p> <p>Але сережок на ній не було.</p> <p>Вираз її обличчя не гармоніював з елегантністю. Ніяка пудра не могла приховати її незламну злість, її огиду, її страх. Їй не хотілося зі мною зустрічатися, але було треба.</p> <p>— Пані, ви хотіли мене бачити, — я вирішила, що буде краще мені до неї звернутися, хоча, коли це говорила, дивилася на ван Левенгука.</p> <p>— Так, — Катарина не запросила мене сісти, як зробила б це, коли я була б пані. Вона залишила мене стояти.</p> <p>Запало незручне мовчання: вона сиділа, а я стояла, чекаючи, доки вона розпочне розмову. Їй явно було важко заговорити. Ван Левенгук переступив з однієї ноги на іншу.</p> <p>Я не прагнула їй допомогти. Здавалося, хай би що я зробила — не зможу. Дивилася, як її руки перекладали якісь папери на столі, як вона проводила пальцями по краях скриньки, на прикраси біля свого ліктя, брала щіточку на пудру й клала її на місце. Вона витерла долоні об білу ганчірку.</p> <p>— Ти знаєш, що мій чоловік помер два місяці тому? — почала вона нарешті. </p> <p>— Так, пані, я чула. Мені було дуже прикро про це дізнатися. Царство йому Небесне.</p> <p>Здавалося, Катарина не чула моїх тихих слів. Її думки були деінде. Вона знову взяла щіточку й провела пальцями по ворсинках.</p> <p>— Бач, це війна з Францією довела нас до такого становища. Навіть ван Руйвен тоді не хотів купувати його картин. А моїй матері було непросто збирати ренту. І йому довелося взяти на себе виплату боргу готелю його матері. Не дивно, що життя стало таке важке.</p> <p>Останнє, що я очікувала почути від Катарини, — це пояснення, чому вони опинилися в боргах. П’ятнадцять гульденів за весь цей час — це не так і багато, — хотілося мені сказати. Пітер їх пробачив. Не думайте більше про це. Але я не наважилася її перервати.</p> <p>— А ще — діти. Ти знаєш, скільки хліба з’їдають одинадцятеро дітей? — вона крадькома на мене глянула, а тоді знову опустила погляд на пудрову щіточку.</p> <p>«За три роки — на одну картину, - відповіла подумки. — На одну дуже гарну картину для жалісливого пекаря».</p> <p>Я почула, як стукнула кахля в коридорі, і шурхіт сукні, яку пригладжували рукою. Корнелія, подумала я, досі підслуховує. Вона теж грає свою роль у цьому спектаклі. (…)</p> <p>Нарешті ван Левенгук заговорив.</p> <p>— Ґріт, коли є заповіт, — почав він глибоким голосом, — треба провести опис майна сім’ї, щоб оцінити капітал з огляду на борги. Однак є й особисті справи, які Катарина має залагодити, перш ніж це робити, — він глянув на Катарину. Вона продовжувала гратися щіточкою на пудру.</p> <p>Вони досі одне одного недолюблюють, подумалось мені. Якби не було потреби, вони не перебували б в одній кімнаті.</p> <p>Ван Левенгук узяв зі столу аркуш паперу.</p> <p>— Він написав мені цього листа за десять днів до своєї смерті, — сказав мені й обернувся до Катарини. — Ви маєте це зробити, — наказав він, — бо вони ваші, а не його чи мої. Як виконавець його заповіту я не мав би бути тут, щоб це засвідчити, але він був моїм другом, і мені хотілося б побачити, як його бажання буде задоволено.</p> <p>Катарина висмикнула папір із його руки.</p> <p>— Мій чоловік хворобливий не був, — звернулася вона до мене. — Він серйозно захворів лише за день чи два до того, як помер. Саме тягар боргу довів його до нестями.</p> <p>Я не могла уявити свого господаря в нестямі.</p> <p>Катарина подивилася на лист, глянула на ван Левенгука, а тоді відкрила скриньку з прикрасами.</p> <p>— Він попросив віддати тобі це, — вона взяла сережки й, провагавшись хвилю, поклала їх на стіл.</p> <p>Мені закрутилася голова, я заплющила очі, злегка доторкаючись пальцями до спинки стільця, щоб втриматися на ногах.</p> <p>— Я їх більше не вдягала, — промовила Катарина з гіркотою в голосі. — Не змогла.</p> <p>Я розплющила очі.</p> <p>— Я не можу взяти ваші сережки, пані.</p> <p>— Чому ні? Ти їх колись уже брала. І, крім цього, не тобі вирішувати. Він вирішив за тебе й за мене. Тепер вони твої, тож візьми їх.</p> <p>Я завагалася, а тоді простягнула руку й узяла сережки. На дотик вони були холодні й гладенькі, якими я їх і пам’ятала, а в їхніх сірих і білих вигинах відбивався світ.</p> <p>Я узяла їх.</p> <p>— Тепер іди, — наказала Катарина здавленим голосом, тамуючи сльози. — Я зробила те, про що мене просили. Більше нічого не робитиму, — вона підвелася, згребла папери й кинула їх у вогонь. Відвернувшись від мене, вона дивилася, як папери зайнялися. (…)</p> <p>***</p> <p>Повернувшись на Ринковий майдан, я зупинилася біля зірки в центрі й глянула на перли, які тримала в долоні. Не могла їх залишити собі. Що б я з ними робила? Я не могла носити сережки — дружина м’ясника не одягала таких речей, зрештою, як і будь-яка служниця.</p> <p>Я декілька разів обійшла зірку, а тоді вирушила туди, де ніколи не бувала, але чула про це місце, заховане в глухій вуличці за Новою церквою. Десять років тому я туди не пішла б.</p> <p>Справою цього чоловіка було берегти секрети. Я знала, що він ні про що мене не спитає й нікому не розкаже, що я до нього приходила. Бачивши стільки речей, які надходили і зникали, він більше не цікавився їхніми історіями. Він підніс сережки до світла, вкусив їх, виніс надвір подивитися.</p> <p>— Двадцять гульденів, — сказав.</p> <p>Я кивнула, взяла монети, які він простягнув, і пішла не озираючись.</p> <p>Залишалося п’ять гульденів, наявність яких не зможу пояснити. Я відділила п’ять монет від решти й міцно затиснула їх у кулаці. Сховаю їх  десь, куди Пітер і мої сини не заглядатимуть, у якомусь негаданому місці, про яке знатиму лише я.</p> <p>Я не витрачатиму їх.</p> <p>Пітер зрадіє решті монет — тепер борг сплачено. Я нічого йому не коштувала. Служниця стала вільною.</p> <p><img height="380" width="570" src="/assets/courseware/v1/8eb5246519800cd785124f0b1f7d0c48/asset-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@asset+block/i29_1.jpg" alt="Кадр із художнього фільму «Дівчина з перловою сережкою» (Велика Британія, режисер Пітер Веббер), 2003 р." /></p> <p><em>Кадр із художнього фільму «Дівчина з перловою сережкою». (Велика Британія, режисер Пітер Веббер), 2003 р.</em></p> <p><span style="color: #0000ff;"><strong>Поміркуйте!</strong></span></p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Який несподіваний подарунок отримала Ґріт?</p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Що нового вона дізналася про родину Вермеєрів? Які почуття й переживання у неї від цих новин?</p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Чому Ґріт вирішила позбутися подарунка?</p> <p></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@51cc386335d24332ba1986db4205ba15" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@83c6a016d2d0409cb03448e3df288361"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@83c6a016d2d0409cb03448e3df288361" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Дівчина на картині Вермеєра зображена в такому ракурсі, що, коли подивитися на неї збоку, то вона ніби повертається до глядача, але водночас хоче відвести погляд, її губи трохи відкриті, ніби вона звертається до когось. На голові дівчини екзотичний тюрбан, який складається з двох частин: перший шматок тканини ультрамаринового кольору (улюбленого і для Вермеєра, і для Трейсі Шевальє) щільно облягає голову, а друга частина лимонного кольору спадає донизу, візуально підкреслюючи поворот спини дівчини. Знайдіть в інтернеті та дізнайтеся більш детально про  техніку виконання картини.</p> <p>Ведучі «Сніданку з 1+1» влаштували своєрідний флешмоб — наслідування картини «Дівчина з перловою сережкою» Яна Вермеєра. Знайдіть в інтернеті та перегляньте його. </p> <p>Організуйте у своєму класі подібний флешмоб. Для наслідування оберіть свою улюблену картину епохи Відродження.</p> <p><img height="226" width="235" src="/assets/courseware/v1/56f6c9fd14b6b451e81c9b71a2c6ffb0/asset-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@asset+block/i29_2.png" alt="" /></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@d72c785f91744c6f9dd799b01e28fec4" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ada42fa84bc143a89854c4d4b6c160ad"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ada42fa84bc143a89854c4d4b6c160ad" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Серед ідеалів епохи Відродження основне місце посідає гуманізм, який надає цінності людині, її сутності, думкам і переживанням. Людина, її природа — у центрі уваги митців цієї доби, зокрема й нідерландського художника Йоганеса (Яна) Вермеєра.</p> <p>Продовжуємо наші мандрівки найкращими музеями світу. Знайдіть в інтернеті та відвідайте Музей людського тіла в Нідерландах. Величезна будівля у вигляді людини, яка сидить, знаходиться в нідерландському місті Угстгесті. Своїми враженнями поділіться у класі.</p> <p><img height="969" width="1294" src="/assets/courseware/v1/c2323133c9675af84f33e96e82ffe961/asset-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@asset+block/i29_3.jpg" alt="«Корпус» — інтерактивний музей людського тіла в Нідерландах" /></p> <p><em>«Корпус» — інтерактивний музей людського тіла в Нідерландах</em></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@8b20ea3fb1654d899ef02354653d1326" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@problem+block@391b666cd8b9445386f8a2e764c29312"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-problem xmodule_display xmodule_ProblemBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-block-type="problem" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@problem+block@391b666cd8b9445386f8a2e764c29312" data-request-token="d6b7ecd8dbbf11f0b094f267ba30bf25" data-graded="False" data-has-score="True"> <div class="page-banner"><div class="alert alert-warning"><span class="icon icon-alert fa fa fa-warning" aria-hidden="true"></span><div class="message-content">Тест до теми 29 доступне для перегляду та виконання після <a href=/register>реєстрації</a>/<a href=/login>авторизації</a> на платформі.</div></div></div> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>