<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@7703ec6a8f744f4c9f1155bdee38e4e2" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ae87e0dd341046abbd11cbc15c0e26f3"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ae87e0dd341046abbd11cbc15c0e26f3" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p><em>У першому з чотирьох романів «Джури козака Швайки» розповідається про зародження козацтва на українських землях. Основою козацьких загонів були так звані «убродники» — молоді чоловіки, які на літо ішли у плавневу частину Дніпра та його приток на полювання і рибальство. Жили на островах у куренях громадами від свого села, а на зиму із здобутим добром поверталися додому. Пізніше до таких громад почали приєднуватися люди, які втікали від панів. Разом з убродниками вони, у разі потреби захисту від ворожих кочових нападників, утворювали озброєні загони. Пропонуємо вам прочитати ще один уривок із цього роману.</em></p> <p style="text-align: center;"><strong>ПРОВОДИ КОЗАКІВ</strong></p> <p>Санько стояв посеред двору й обурено сопів носом. Знову мати загадала йому стерегти курчат! </p> <p>Усі воронівські хлопці, мабуть, уже подалися до річки. Хто просто купається, хто ловить раків під берегом, а хто взяв камінь і з очеретиною в роті сидить під водою — удає, ніби ховається від татарського набігу. </p> <p>А Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці. Тобто лежить горілиць на траві й свистить до неба чи розшукує на узліссі грушки-гнилички. </p> <p>А він, Санько, мов мала дитина, мусить пасти курчат. </p> <p>— Щоб вам добра не було, — стиха, аби не почула мати, буркотів Санько. — Шуліка б вас схопив! </p> <p>Хоча йому й загадано оберігати курчат саме від шулік. </p> <p>Щоправда, Санько здогадується, що справа тут не в курчатах. З того часу, як у березні пішла чутка про новий татарський напад, мама геть утратила спокій. Хоча не за себе вона боїться. Минулого року билася поруч із воронівськими чоловіками. Кажуть, що порішила тоді аж трьох татар-нападників. </p> <p>А за сина, бач, їй лячно. Санько на власні вуха чув, як мама казала про це сусідкам. Їй ввижається, що татари прийдуть тільки заради нього. </p> <p>А він, Санько, не такий вже й малий. Йому взимку виповнилося дванадцять років. Тож якось сам себе оборонить. Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. Тільки Грицик і може його обігнати. </p> <p>А ще Санько вміє те, про що ніхто й не здогадується. Він уміє подумки віддавати накази й прохання. </p> <p>«Шуліка!» – подумки вигукнув Санько, і в ту ж мить стривожено заквоктала квочка, а курчатка, мов пухнасті кульки, стрімголов покотилися до неї. </p> <p>Та що там курчата! На тому тижні Санько подумки попрохав маму не шмагати його лозиною. Та краще б цього не робив, бо мама відкинула лозиняку й налупила його долонею. А рука в неї важка, краще б уже лозиною це зробила. </p> <p>Про це Санькове вміння навіть Грицик не знав. Та якби й знав, то не повірив би. Подумаєш — приклалася долонею замість лозини! Та й з курчатами теж: навіщо їх лякати подумки, коли можна просто кишнути? </p> <p>Ледь Санько згадав про Грицика, як із-за тину з’явилася його нестрижена голова. </p> <p>— Ти чому вдома сидиш? — запитав Грицик. — Хіба не знаєш, що наші йдуть козакувати? </p> <p>— Козакувати?! </p> <p>Санькові ноги самі собою метнулися до воріт, і відразу із сіней пролунав мамин голос: </p> <p>— А куди це ти розігнався? </p> <p>Крізь стіни вона бачить, чи що? </p> <p>— Мамо, там же хлопці ідуть козакувати! — благально почав Санько. — Я ж тільки подивлюся — і назад! Ну, мамо… </p> <p>— А курчата? </p> <p>— Так вони… ти поки що вдома побудеш, еге ж? Шуліки ж побачать, що курчата не самі. А я швидко, мамо… </p> <p>— От же реп’ях, — зітхнула мати. — Ну, гаразд, можеш збігати. Тільки ж дивися, щоб я тебе вночі не шукала!… </p> <p>Та Санько вже нічого не чув. </p> <p>У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу й ішли в дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. А чому саме — ніхто вже й не скаже. </p> <p>Щоправда, Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик інколи казав таке: </p> <p>— По-татарському козак — це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче — звіра полює, хоче — візьметься за шаблюку та йде на ногайця. А нинішні… — тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, — швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив. </p> <p>Хто його знає, може, і мав рацію дід Кібчик, бо козакував майже все своє життя. Кажуть, ніби аж до самого моря добирався. Таке хіба що одному козакові Швайці нині під силу. Проте того Швайку ніхто у Воронівці не бачив, а дід — ось він, поруч живе. </p> <p>Про діда Санькові розповів Грицик. І взагалі, Санька інколи аж злість бере: це ж він — дідів родич, а якийсь Грицик про діда знав куди більше. І не тільки про діда, а геть про всіх. </p> <p>У Воронівці переконані, що з Грицика ніколи не буде хорошого пастуха, бо все йому треба кудись бігти, про щось дізнаватися. І якби не страшний бугай Петрик, котрий слухається лише Грицика, — нізащо б йому не бути пастушком. </p> <p>— А як же череда? — запитав Санько, ледь устигаючи за товаришем. — Хто її пасе? </p> <p>Та Грицикові не до череди. Від Санькового запитання він відмахнувся, як від надокучливої мухи: </p> <p>— Та Петрик же сам і пасе… О! Бачиш — ще стоять. А я боявся, що вже запізнився. </p> <p>Унизу, під зруйнованими валами старого городища, звивалася річечка Іржавиця. Одразу за городищем вона вливалася в болото, розчинялася в ньому на десятки плес і протічків — і вже ген, аж на обрії, упадала в неозорі дніпровські плавні. </p> <p>Зараз біля берега застигло кілька човнів плоскодонок. Біля човнів зібрався чималенький гурт воронівців. Посередині ніяково переминалися з ноги на ногу ті, хто намірявся цього року козакувати. Тут і Левко Заярний, колишній сільський пастух, і Лесь Одуд, у котрого волосся стирчить, як одудів гребінь, і Володко Кривопичко, якому колись кінь звернув щелепу набік, та так звернув, що нікому не вдалося вправити її назад. Тут і Тиміш Перепічка, мати якого випікає найсмачніші у Воронівці коржі, і Марко Кожушний, і ще кілька хлопців із далеких кутків, про яких Санько майже нічого не знає. </p> <p>Грицик одразу ж пірнув у гурт, пробився до Левка й смикнув його за рукав. </p> <p>— Левку, слухай… ти ж казав, що візьмеш і мене! </p> <p>Левко винувато відвів погляд убік. </p> <p>— Та то я не подумав. Ну, куди я тебе візьму такого малого? </p> <p>Очі в Грицика наповнилися слізьми, проте він не відступав. </p> <p>— Я чув, що в козаків є такі… ну, хлопці, як я. Ті, що коня доглянуть, зброю почистять і взагалі… </p> <p>— Так я ж іще не козак! Я тільки збираюся ним бути. І коня в мене ще немає, сам знаєш. От зароблю на нього, тоді поговоримо. </p> <p>Грицик тільки зітхнув. Коли це ще буде? </p> <p>Неподалік від них ридала мати Тиміша Перепічки. У Тиміша від того плачу вже вся сорочка на грудях змокріла. </p> <p>— Ой синку, на кого ж ти мене покидаєш? — розпачливо примовляла мати. — Я ж не переживу, коли щось станеться з тобою… </p> <p>Після цих слів, мов по команді, заголосили й інші матері. Бо ж козакування — то справа дуже небезпечна. Он як пішли минулого року п’ятеро хлопців із сусідньої Михайлівки, то й досі не повернулися. Чи то буря застала їх посеред Дніпра, чи татари захопили в полон. Та краще б вони загинули, бо татарський полон куди жахливіший… </p> <p>— Ну чого б я ото так рюмсав? — урешті обурився дід Кібчик. — Хлопці в дорогу зібралися, а ви їх виряджаєте, наче на кладовище. Ет, баби, одне слово! Ану, хлопці, відійдемо вбік. Треба трохи погомоніти… </p> <p>Коли майбутні козаки вирвалися з материнських обіймів і з’юрмилися навколо діда, він сказав: </p> <p>— Ви от що, хлопці… Пливіть водою, а до берега поменше приставайте. Бо, кажуть, татарви цього літа більше, ніж сарани. Зрозуміли мене? </p> <p>— Зрозуміли, — за всіх відказав Левко Заярний. </p> <p>— Ми тільки на островах будемо зупинятися, — запевнив діда Тиміш Перепічка. </p> <p>— Еге ж, тільки там, — підтримав його Володко Кривопичко. </p> <p>— І правильно зробите. А як дістанетеся Кам’яного острова, то шукайте Байлемового Василя. Не забули такого? </p> <p>— Та ні, — запевнив діда Левко Заярний, що був сусідою Байлемів. А сам Василь уже другий рік не повертається до Воронівки. Так і зимує десь у дніпровських плавнях. Сподобалося, мабуть, йому там. </p> <p>— А коли Василя не буде? — запитав Лесь Одуд. </p> <p>— Це ж чому? — здивувався дід Кібчик. </p> <p>— Ну… мало що могло статися. </p> <p>— Там він. Нікуди не дінеться. То ж коли розшукаєте, пристаньте до нього. Скажіть, що я так велів. Зрозуміли? </p> <p>Слова ці дід Кібчик промовляв тихо, і чули його лише майбутні козаки, усюдисущий Грицик і ще дідів онук Демко Дурна Сила. Дурною Силою його називали не тому, що в Демковій голові бракувало якоїсь клепки. Ні, Демко був хлопець, як і всі. І не набагато старший від Санька з Грициком. Лише на три роки. От тільки сила в нього була якась дурна. Як стисне комусь руку, то в того аж пальці злипаються. А одного разу дядьки засперечалися, хто з них зможе витягти з баюри навантаженого воза. Тягли, тягли – ні в кого не виходило. А Демко підійшов, уперся в землю, смикнув за дишло – і відлетів кроків на п’ять, разом із дишлом. А віз так і залишився в баюрі. Аж доки його не витягла тітка Мокрина, Санькова мати. </p> <p>— Діду, я теж піду з хлопцями, — занидів Дурна Сила. </p> <p>— Цить! — гримнув на нього дід і замахнувся здоровою рукою. — Молоко на губах ще не висохло! — І знову повернувся до майбутніх козаків: — Пливіть уже, хлопці. А то так і до ранку не рушите. </p> <p>Хлопці забралися до човнів і відштовхнулися тичками від берега. Воронівці дивилися їм услід, аж поки останній човен не щез в очеретах. Тоді повільно розійшлися по домівках. Дядьки обережно підтримували матерів, що аж заходилися від плачу. </p> <p>Хтозна, чи судилося їм ще побачити своїх дітей? </p> <p>Один лише Санько був переконаний, що з хлопцями нічого лихого не станеться. А звідкіля була впевненість — і сам не знав. </p> <p>Грицик і Санько поверталися разом із дідом Кібчиком. Панський пастушок із повагою позирав на старого. Ще б пак — не кожного діда так слухаються дорослі хлопці! Що не накаже — те й зроблять. От би наказав Левкові Заярному, аби той взяв із собою і його, Грицика! Або комусь іншому, хто теж піде козакувати. Бо все одно Грицикові у Воронівці нічого робити. Ні хати, ні матері з батьком не залишилося ще з позаминулої осені, коли зненацька наскочили татари… </p> <p>Але що для цього треба зробити? Прохання і сльози не допоможуть — дід тонкосльозих не любить. От якби якось йому сподобатися! Тоді, може, і на казав би комусь дід взяти із собою і цього хлопця! Гарний хлопець: око зірке й шаблю вміє тримати… </p> <p>Хоча щодо шаблі, то дід, може й не скаже, мало ще сили в Грицикових руках. А от щодо зіркого ока… А чом би й справді не переконати діда, що в нього, Грицика, найзіркіші у Воронівці очі? Он учора вони побачили таке, що й у страшному сні не насниться… Він навіть Санькові цього ще не казав. А дідові скаже. Грицик ще раз зиркнув на діда і запитав: </p> <p>— Діду, а знаєте, що я хочу сказати? </p> <p>— Як хочеш, то скажи, — байдуже відказав дід. Видно, його думки блукали десь далеко звідсіля. </p> <p>— А сміятися не будете? </p> <p>— Коли пальця покажеш, то, може, і засміюся… </p> <p>— Ні…– зніяковів Грицик. — Скажіть, а нечиста сила у Воронівці є? </p> <p>Дід Кібчик кинув на нього здивований погляд. </p> <p>— Як тобі сказати… Поки що її не бачили. </p> <p>— А я бачив! — зраділо вигукнув Грицик. — У мене, діду, знаєте, яке зірке око! Ні в кого такого немає. </p> <p>— То й де ж ти ту силу бачив? </p> <p>— Внизу, на старих згарищах. Коли звідси йти до сторожового дуба. Знаєте Сидіркове подвір’я? </p> <p>Дід Кібчик зненацька зупинився. Схоже, ця новина його неабияк стривожила. </p> <p>— Нечиста сила, кажеш… Викинув би ти це з голови, хлопче, і не лазив би, куди не слід. Там же гадюк повно. </p> <p>— А я їх не боюся, — гордо відказав Грицик. — Ломакою по голові — раз! — і все. </p> <p>Несподівано дід Кібчик схопив Грицика за вухо. </p> <p>— Я тобі покажу — раз! — гримнув він. — Нічого там немає! А коли ще раз дізнаюся, що там вештаєшся — ноги повисмикую, зрозумів? </p> <p>— Зрозумів! — скрикнув Грицик. — Ой дідусю, зрозумів! </p> <p>— То гляди ж мені… </p> <p>Грицик тримався за вухо й розчаровано дивився вслід старому. Оце так сподобався!</p> <p><span style="color: #0000ff;"><strong>Поміркуйте!</strong></span></p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Чим вас вразив опис проводів у козаки? </p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Що найкраще вдається Санькові та Грицику? Про що мріють хлопці?</p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Про які їхні риси характеру це свідчить?</p> <p></p> <p></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@780a760493e64eae80e816e0790edfb5" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ad10bed1a13746318a4a17fb9e825f74"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@ad10bed1a13746318a4a17fb9e825f74" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Ви вже чимало знаєте про взаємини українців і кримських татар. Та все ж, ще багато інформації невідомо для вас. Складіть список із 10 запитань для інтерв’ю з ученим-істориком про кримських татар. Знайдіть на них відповіді в інтернеті.</p> <p><img height="212" width="319" src="/asset-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@asset+block@18.jpg" alt="" /></p> <p></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@daf2dea5c2e6438a93096e8f1c866ae3" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@698a94bfb7c149cda4c066bd100bb5f3"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@html+block@698a94bfb7c149cda4c066bd100bb5f3" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Запорозькі козаки й нині живуть на легендарному острові Хортиця. Вони навіть мають свій театр. Про їхні будні та яскраві вистави ви дізнаєтеся, якщо знайдете в інтернеті сайт «Кінний театр “Запорозькі козаки”».</p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@vertical+block@10502512175e4b5495ca362a7a86e1f9" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@problem+block@54ae1cea61374225aa4091c5660cc1ec"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-problem xmodule_display xmodule_ProblemBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+IntYac+2014_T1" data-block-type="problem" data-usage-id="block-v1:Gramota+IntYac+2014_T1+type@problem+block@54ae1cea61374225aa4091c5660cc1ec" data-request-token="3b94b9d4221f11f0930716fa2cf14422" data-graded="False" data-has-score="True"> <div class="page-banner"><div class="alert alert-warning"><span class="icon icon-alert fa fa fa-warning" aria-hidden="true"></span><div class="message-content">Тест до теми 36 доступне для перегляду та виконання після <a href=/register>реєстрації</a>/<a href=/login>авторизації</a> на платформі.</div></div></div> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>