<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@vertical+block@8ea3cce2583649b08ee19b9a1fda513a" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@3cdc486adfff421b8cab913bc5034761"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@3cdc486adfff421b8cab913bc5034761" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Марина Андріївна допізна читала останній науковий збірник, де була надрукована її стаття про нащадків родини Житницьких. У музеї було тихо, як у вусі. І цей спокій її заколисав. Тут було затишніше, ніж удома, де внизу поблизу кафе збиралася вечорами галаслива молодь. «Мабуть, сьогоднішні неадекватні відвідувачі вже давно вдома, а мої розтривожені нерви скоро зведуть мене в могилу!» — міркувала жінка, узявши до рук нотатник Романа Попадинця. Але там були такі закарлюки, що годі було щось розібрати до пуття.</p> <p>Марина Андріївна була провідним шевченкознавцем музею, справжнім фанатом своєї справи. Лише вона могла залишитися на роботі на ніч, аби вберегти експонати. Було вже далеко за північ, а думки музейниці все ще гарцювали в голові, як дикі коні, не даючи їй можливості заснути на старому рипливому диванчику. Вона знову згадала обриси кремезного директора музею і зловила себе на думці, що не відчуває вже до нього негативного наставлення.</p> <p>А чого? Симпатичний чолов’яга, ще й такий відданий історії! Тут криється якась таємниця! Не може бути така шанована людина примітивним грубіяном! (В інтернеті пані Марина дізналася про весь послужний список директора Музею раритетів.) Тут щось не те!</p> <p>Ех, знала би ця нерозквітла досі жіночка, що Ромашка ще й одинак, який уже втомився від тривалого холостяцтва!.. І, можливо, як і вона, кидається в роботу з головою від особистого необлаштованого життя.</p> <p>Аж раптом Марина Андрівна почула голоси. Спочатку — хлопчачий, далі — дівочий і нарешті низький чоловічий. Від жаху в Марини Андріївни засмикалися брови. Вона чимало чула про духів, які полюбляють старі помешкання. Адже в кожному давньому будинку є свої таємниці і навіть трагедії. Недарма англійці жартують про «скелети у шафах».</p> <p>На заскленій веранді почувся сміх, далі хтось торгнув її двері, які, на щастя, вона замкнула на замок. Від страху жінка голосно зойкнула і зомліла. Її розпачливий крик луною пронісся по кімнатах, і голоси враз стихли...</p> <p>Прокинулася Марина Андріївна від сліпучого сонячного проміння, що било просто в очі. Надворі займався ясний день. У садку гомоніли пташки, і до неї повертався її звичний впевнений настрій. Головне, що музейниця виспалася. А то вночі їй наснився кошмар, буцімто вона кричала. Це відважна жіночка згадувала наче крізь сон...</p> <p>Мобільний показував восьму годину. Вона відімкнула кімнату наукових працівників, у якій ночувала. Причому навмисно зробила це голосно. Можливо, мимоволі хотіла комусь показати, що вона тут господар. Але кому? Все-таки в ній вчувалася якась невпевненість, острах.</p> <p>Про всяк випадок заступниця директора не пішла одразу оглядати експозицію, а, відчинивши вхідні двері, вийшла в садок подихати на свіже повітря. Тут постояла кілька хвилин, підставивши обличчя такому бажаному весняному сонечку і збираючись із думками на прийдешній день. Зараз вона заварить трояндового чаю і чекатиме чергового охоронця.</p> <p>Їй здалося, що вхідна брама заскрипіла. Стривай-но, вона ж учора забула її замкнути! От роззява! Це ж вночі будь-хто міг зайти на подвір’я. От і причина, чому вночі чулися голоси з веранди. Либонь, бешкетлива молодь забрела на музейне подвір’я.</p> <p>Марина Андріївна розсміялася зі своєї лякливої поведінки і вже значно впевненіше повернулася до меморіального будинку. Ввімкнула комп’ютер, електрочайник і пройшлася кімнатами. Ніде нікого. Хіба що парусиновий костюм Шевченка висів криво. До того ж вигляд у нього був пожмаканий. «Як це ми не зауважили? Доведеться почистити», — відзначила музейниця.</p> <p>На трьох канапах були прим’яті покривала, начебто на них хтось лягав. Але Марина Андріївна вирішила не звертати уваги на такі дрібниці, бо в неї вже, вочевидь, дах їде. Крісло-гойдалка також було відсунуте аж у куток. Вона знову згадала могутнього блондина з Музею раритетів і голосно зітхнула. І чого думка про нього стала такою нав’язливою? Треба над цим попрацювати!</p> <p>«Так, у понеділок повертається директриса з Єгипту, і я на всіх крилах лечу у відпустку. Поїду в Ужгород, там, пишуть в Інеті, починається цвітіння сакур. А то від цієї роботи в мене вже слухові й зорові галюцинації», — вирішила Марина Андріївна і, наливши трояндового чаю, ввімкнула на компі медитативну східну музику. Єдине, чого їй бракувало, — віддати комусь жар свого палкого серця, створеного для любові.</p> <p>Вона була дуже гарною працівницею — розумною, терплячою, приязною... А тому навіть її несвідомі вчинки приводили до позитивних наслідків. Тож після невдачі з порятунком Шевченка нашим мандрівникам у часі пощастило бодай у дрібниці. Виморені після неймовірних пригод, вони проспали в музеї до ранку. А коли «овечка Берта» вийшла в садочок, щасливо прокралися слідом за нею і через вхідну браму вислизнули на вулицю. Метро вже працювало, тож досипати в суботу вони пороз’їжджалися по домівках.</p> <p>А коли зійшлися в понеділок на роботі, то не могли наговоритися. У кожного був свій план подальшого використання міжчасового переходу.</p> <p>— Треба записати спогади про Шевченка всіх його сучасників. Оце буде книжка! — вигукнула Яна.</p> <p>— Так, Яночко, а також зібрати всі малюнки Шевченка, адже більшість із них пропали після арешту. Люди просто боялися тримати їх у себе, аби не викликати підозр у симпатії до опального поета і художника, — запалився директор музею і заходив сягнистими кроками по кабінету. — А головне — ми можемо привезти неймовірну кількість раритетів із ХІХ століття! Шевченкознавство переживе нечуваний ренесанс!</p> <p>Їм не терпілося знову відправитися в міжчасову подорож, адже вони так стрімко втікали, що нічого вартісного із собою не прихопили. Навіть записочку Шевченка забули в парусиновому костюмі. Оце так горе-дослідники — вхопили шилом патоки! До того ж записані Ясем відеофайли чомусь не відкривалися. А останнє селфі при свічці з Афанасьєвим-Чужбинським перетворилося на суцільну чорну пляму...</p> <p>Поки вони готувалися до нової мандрівки в часі, сталося непередбачуване. За кілька днів Попадинець-молодший зателефонував батькові на роботу і повідомив, що в музеї Шевченка на звичному місці нема плетеного крісла.</p> <p>— Як нема? — аж присів Попадинець-старший. — А куди воно поділось?</p> <p>— Розумієш, тату, я вирішив усе-таки перевірити ситуацію і загітував нашу вчительку літератури, аби ми всім класом сходили в музей. Екскурсія була нічогенька, але нашого крісла там нема! Я навіть запитав охоронця про нього.</p> <p>— І що він сказав? — здавило в грудях у Ромашки.</p> <p>— Що окремі експонати відправлено на реставрацію.</p> <p>— На реставрацію? Та вони можуть понівечити крісло, як твій гризун Мейсон знищив наше! — загорлав Роман Лук’янович у слухавку, що аж Галюня перелякано зазирнула в його кабінет. А вона була на третьому місяці вагітності і хвилюватися їй було категорично заборонено.</p> <p>— Може, вам чаю з м’яти? — тихо мовила секретарка. — Мені допомагає!</p> <p>— Потім! — махнув рукою директор.</p> <p><span style="color: #0000ff;"><strong>Поміркуйте!</strong></span></p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Чи помітила Марина Андріївна повернення мандрівників? Які в неї спільні інтереси з ними?</p> <p>•<span style="white-space: pre;"> </span>Якими були результати міжчасової мандрівки? Про що мріють її учасники та учасниця?</p> <p></p> <p></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@vertical+block@a3beb859f0834702ba7d1f0af875c49d" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@6dbdabf2f8e748fbb7124a65f563bb9e"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@6dbdabf2f8e748fbb7124a65f563bb9e" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>У Києві є кілька адрес, пов’язаних із життям та діяльністю Тараса Шевченка. Нанесіть їх на карту нашої столиці й дізнайтеся інформацію про них з інтернету.</p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@vertical+block@73336e48b5064478a8adf3be3e83b17e" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@d877530125634255a12a13c99c220632"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-html xmodule_display xmodule_HtmlBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="XBlockToXModuleShim" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="html" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@html+block@d877530125634255a12a13c99c220632" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <script type="json/xblock-args" class="xblock-json-init-args"> {"xmodule-type": "HTMLModule"} </script> <p>Події повісті О. Гавроша «Врятувати Тараса Шевченка» відбувалися в його музеї, що знаходиться неподалік майдану Незалежності в Києві. </p> <p><img height="467" width="624" src="/assets/courseware/v1/b2092242905ef0713898686978a8c505/asset-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@asset+block/27.jpg" alt="" /></p> <p>У 1840-х роках нинішній провулок Шевченка, де розташований музей, мав назву Козине болото або вулиця Козиноболотна, яку використовували аж до 1894 р., змінивши назву на більш милозвучну — провулок Хрещатицький. Нині про історичну назву вулиці свідчить табличка, установлена на фасаді будинку.</p> <p>Тарас Швченко винаймав помешкання разом зі своїми друзями — художником Михайлом Сажиним та поетом Олександром Афанасьєвим-Чужбинським.</p> <p>«Коли Шевченко повернувся із Седнева, ми зустріли його давнього товариша, художника Сажина і незабаром оселилися всі разом на Хрещатику, по вулиці, що звалася Козине болото… Нічого не було приємнішого від наших вечорів, коли, повернувшись стомлені додому, ми розчиняли вікна, сідали до чаю і розповідали свої пригоди за день», — написав у своїх «Спогадах про Т. Шевченка» Олександр Афанасьєв-Чужбинський.</p> <p>Пропонуємо і вам відвідати цей затишний музей або здійснити віртуальну екскурсію на його порталі «Будинок-музей Тараса Шевченка на майдані Незалежності» та на власні очі переконатися, чи є ще там «міжчасовий портал» — старовинне крісло-гойдалка.</p> <p>Якщо ж вас зацікавили пригоди родини Попадинців, прочитайте інші книжки Олександра Гавроша із серії «Музей пригод»  і разом з улюбленими персонажами побувайте в Києво-Печерській лаврі ХVII ст., на весіллі </p> <p>І. Франка та в давніх замках Закарпаття.</p> <p></p> <p></p> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>

<div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-vertical" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-init="VerticalStudentView" data-runtime-class="LmsRuntime" data-runtime-version="1" data-block-type="vertical" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@vertical+block@7e043b709e3f490eb8525a2a064f0bf3" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="False"> <div class="vert-mod"> <div class="vert vert-0" data-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@problem+block@071469b4446c4380b8867f5b6c33f632"> <div class="xblock xblock-public_view xblock-public_view-problem xmodule_display xmodule_ProblemBlock" data-course-id="course-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1" data-block-type="problem" data-usage-id="block-v1:Gramota+UkrlitYac+2025_T1+type@problem+block@071469b4446c4380b8867f5b6c33f632" data-request-token="402d3c66304b11f0acdcb2b11531a746" data-graded="False" data-has-score="True"> <div class="page-banner"><div class="alert alert-warning"><span class="icon icon-alert fa fa fa-warning" aria-hidden="true"></span><div class="message-content">Тест до теми 27 доступне для перегляду та виконання після <a href=/register>реєстрації</a>/<a href=/login>авторизації</a> на платформі.</div></div></div> </div> </div> </div> <script type="text/javascript"> (function (require) { require(['/static/js/dateutil_factory.762fd6ff462b.js?raw'], function () { require(['js/dateutil_factory'], function (DateUtilFactory) { DateUtilFactory.transform('.localized-datetime'); }); }); }).call(this, require || RequireJS.require); </script> <script> function emit_event(message) { parent.postMessage(message, '*'); } </script> </div>